мимохідь
МИМОХІ́ДЬ, присл.
1. Проходячи мимо кого-, чого-небудь; по дорозі.
Арештант положив солом'яник на тапчані і мимохідь шепнув щось до діда, на що той лише кивнув головою (І. Франко);
– Хотіли мимохідь і ми додому зазирнути, та капітан не дозволив (Григорій Тютюнник);
Помітивши Ганну, Остапенко зачепив і її мимохідь. – Не спиться нашій матусі? Молода кров грає? І – пішов (О. Гончар).
2. перен. Не зосереджуючись на чому-небудь; між іншим.
– В степах Казахстану, доживаючи сто літ, – немовби між іншим, мимохідь каже Джамбул, – я сивий, мов сніг на хребтах Алатау (П. Тичина);
Воркує біля нього [Петрика] Василинка, а дорослим мимохідь каже, що мати пішла до церкви, а тато щойно вийняв два щільники і розрізає їх на шматки (М. Стельмах);
– Яке смачне сьогодні молоко! – сказав учора ввечері Олександр Іванович, .. ці незначущі, сказані мимохідь слова, запам'яталися старій матері (Б. Антоненко-Давидович).
Значення в інших словниках
- мимохідь — мимохі́дь прислівник минаючи щось; між іншим незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- мимохідь — МИМОХІДЬ – МИМОХІТЬ Мимохідь, присл. Проходячи мимо когось, чогось; переносно – не зосереджуючись на чомусь, між іншим. [Шостак:] Чого ж ти сюди забрів, коли тікаєш? [Загуба:] Мимохідь. Я на Писарівку мандрую (Я. Літературне слововживання
- мимохідь — пр., по дорозі, мимобіжно, проходом, мимоходом; (недбало) ПОХАПЦЕМ; (сказати) між іншим; (почути) краєм вуха; (глянути) краєм ока. Словник синонімів Караванського
- мимохідь — див. мимоволі Словник синонімів Вусика
- мимохідь — присл. 1》 Проходячи мимо кого-, чого-небудь; по дорозі. 2》 перен. Не зосереджуючись на чому-небудь; між іншим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мимохідь — МИМОХІ́ДЬ (проходячи мимо когось, чогось), МИМОХО́ДОМ розм., ПРОХО́ДОМ розм. Хвацько, немовби справжній вершник, сидів Сашко на незагнузданому коні.. і, попустивши повід, дозволяв мимохідь щипати траву (Л. Словник синонімів української мови
- мимохідь — Мимохі́дь, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мимохідь — МИМОХІ́ДЬ, присл. 1. Проходячи мимо кого-, чого-небудь; по дорозі. Арештант положив солом’яник на тапчані і мимохідь шепнув щось до діда, на що той лише кивнув головою (Фр. Словник української мови в 11 томах
- мимохідь — Мимохідь нар. Мимоходомъ. Словник української мови Грінченка