мимохідь

Значення в інших словниках

1. мимохідь — мимохі́дь прислівник минаючи щось; між іншим незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. мимохідь — МИМОХІДЬ – МИМОХІТЬ Мимохідь, присл. Проходячи мимо когось, чогось; переносно – не зосереджуючись на чомусь, між іншим. [Шостак:] Чого ж ти сюди забрів, коли тікаєш? [Загуба:] Мимохідь. Я на Писарівку мандрую (Я. Літературне слововживання
3. мимохідь — пр., по дорозі, мимобіжно, проходом, мимоходом; (недбало) ПОХАПЦЕМ; (сказати) між іншим; (почути) краєм вуха; (глянути) краєм ока. Словник синонімів Караванського
4. мимохідь — див. мимоволі Словник синонімів Вусика
5. мимохідь — МИМОХІ́ДЬ, присл. 1. Проходячи мимо кого-, чого-небудь; по дорозі. Арештант положив солом'яник на тапчані і мимохідь шепнув щось до діда, на що той лише кивнув головою (І. Словник української мови у 20 томах
6. мимохідь — МИМОХІ́ДЬ (проходячи мимо когось, чогось), МИМОХО́ДОМ розм., ПРОХО́ДОМ розм. Хвацько, немовби справжній вершник, сидів Сашко на незагнузданому коні.. і, попустивши повід, дозволяв мимохідь щипати траву (Л. Словник синонімів української мови
7. мимохідь — Мимохі́дь, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. мимохідь — МИМОХІ́ДЬ, присл. 1. Проходячи мимо кого-, чого-небудь; по дорозі. Арештант положив солом’яник на тапчані і мимохідь шепнув щось до діда, на що той лише кивнув головою (Фр. Словник української мови в 11 томах
9. мимохідь — Мимохідь нар. Мимоходомъ. Словник української мови Грінченка