мимохідь

МИМОХІДЬ – МИМОХІТЬ

Мимохідь, присл. Проходячи мимо когось, чогось; переносно – не зосереджуючись на чомусь, між іншим. [Шостак:] Чого ж ти сюди забрів, коли тікаєш? [Загуба:] Мимохідь. Я на Писарівку мандрую (Я.Мамонтов); – Хотіли мимохідь і ми додому зазирнути, та капітан не дозволив (Григорій Тютюнник); Мимохідь приголублений хлопець почервонів до сліз (О.Ільченко); "Назавтра повинно б розгодинитись ", – відзначив мимохідь Роман (О.Гончар).

Мимохіть, присл. Без певного наміру, без участі свідомості, всупереч власній волі; мимоволі. Повітря було таке п’яне й повне щебетання, що мимохіть бажалось руху, крику, реготу (М.Коцюбинський); Хатня задуха паморочить голову, руки мимохіть простягаються до вікна (Дніпрова Чайка); Коли брат і мати почали остерігати його, гетьман мимохіть став приглядатись (М.Лазорський).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мимохідь — мимохі́дь прислівник минаючи щось; між іншим незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. мимохідь — пр., по дорозі, мимобіжно, проходом, мимоходом; (недбало) ПОХАПЦЕМ; (сказати) між іншим; (почути) краєм вуха; (глянути) краєм ока. Словник синонімів Караванського
  3. мимохідь — див. мимоволі Словник синонімів Вусика
  4. мимохідь — присл. 1》 Проходячи мимо кого-, чого-небудь; по дорозі. 2》 перен. Не зосереджуючись на чому-небудь; між іншим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мимохідь — МИМОХІ́ДЬ, присл. 1. Проходячи мимо кого-, чого-небудь; по дорозі. Арештант положив солом'яник на тапчані і мимохідь шепнув щось до діда, на що той лише кивнув головою (І. Словник української мови у 20 томах
  6. мимохідь — МИМОХІ́ДЬ (проходячи мимо когось, чогось), МИМОХО́ДОМ розм., ПРОХО́ДОМ розм. Хвацько, немовби справжній вершник, сидів Сашко на незагнузданому коні.. і, попустивши повід, дозволяв мимохідь щипати траву (Л. Словник синонімів української мови
  7. мимохідь — Мимохі́дь, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. мимохідь — МИМОХІ́ДЬ, присл. 1. Проходячи мимо кого-, чого-небудь; по дорозі. Арештант положив солом’яник на тапчані і мимохідь шепнув щось до діда, на що той лише кивнув головою (Фр. Словник української мови в 11 томах
  9. мимохідь — Мимохідь нар. Мимоходомъ. Словник української мови Грінченка