мимохідь
МИМОХІДЬ – МИМОХІТЬ
Мимохідь, присл. Проходячи мимо когось, чогось; переносно – не зосереджуючись на чомусь, між іншим. [Шостак:] Чого ж ти сюди забрів, коли тікаєш? [Загуба:] Мимохідь. Я на Писарівку мандрую (Я.Мамонтов); – Хотіли мимохідь і ми додому зазирнути, та капітан не дозволив (Григорій Тютюнник); Мимохідь приголублений хлопець почервонів до сліз (О.Ільченко); "Назавтра повинно б розгодинитись ", – відзначив мимохідь Роман (О.Гончар).
Мимохіть, присл. Без певного наміру, без участі свідомості, всупереч власній волі; мимоволі. Повітря було таке п’яне й повне щебетання, що мимохіть бажалось руху, крику, реготу (М.Коцюбинський); Хатня задуха паморочить голову, руки мимохіть простягаються до вікна (Дніпрова Чайка); Коли брат і мати почали остерігати його, гетьман мимохіть став приглядатись (М.Лазорський).
Значення в інших словниках
- мимохідь — мимохі́дь прислівник минаючи щось; між іншим незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- мимохідь — пр., по дорозі, мимобіжно, проходом, мимоходом; (недбало) ПОХАПЦЕМ; (сказати) між іншим; (почути) краєм вуха; (глянути) краєм ока. Словник синонімів Караванського
- мимохідь — див. мимоволі Словник синонімів Вусика
- мимохідь — присл. 1》 Проходячи мимо кого-, чого-небудь; по дорозі. 2》 перен. Не зосереджуючись на чому-небудь; між іншим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мимохідь — МИМОХІ́ДЬ, присл. 1. Проходячи мимо кого-, чого-небудь; по дорозі. Арештант положив солом'яник на тапчані і мимохідь шепнув щось до діда, на що той лише кивнув головою (І. Словник української мови у 20 томах
- мимохідь — МИМОХІ́ДЬ (проходячи мимо когось, чогось), МИМОХО́ДОМ розм., ПРОХО́ДОМ розм. Хвацько, немовби справжній вершник, сидів Сашко на незагнузданому коні.. і, попустивши повід, дозволяв мимохідь щипати траву (Л. Словник синонімів української мови
- мимохідь — Мимохі́дь, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мимохідь — МИМОХІ́ДЬ, присл. 1. Проходячи мимо кого-, чого-небудь; по дорозі. Арештант положив солом’яник на тапчані і мимохідь шепнув щось до діда, на що той лише кивнув головою (Фр. Словник української мови в 11 томах
- мимохідь — Мимохідь нар. Мимоходомъ. Словник української мови Грінченка