1. Словник української мови у 20 томах

минущий

МИНУ́ЩИЙ, а, е.

Який швидко минає; недовговічний.

Віри не доймали: чи то була справді та ніч обмарена, чи то тільки минущий сон (С. Васильченко);

[Пашкевич:] І високо піднімуться всі її степові й гірські орли, і понесуть славу вітчизни у всі майбутні століття, не минущу, а вічну (О. Довженко);

Нічого особливого не находять [лікарі]. Це щось таке, мовляв, минуще, а так дитина здорова (О. Гончар);

// Якому притаманна недовговічність.

Не всі покладаються на минущу силу грошей, знаходиться багато таких, що змалечку й до старості дбають про знання, досвід, розум (Є. Гуцало).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. минущий — мину́щий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. минущий — Недовговічний; (вік) смертний, п! ТЛІННИЙ; (час) плинний, скороминущий, швидкоплинний, поет. летучий. Словник синонімів Караванського
  3. минущий — -а, -е. Який швидко минає; недовговічний. || Якому притаманна недовговічність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. минущий — Часний, дочасний, тимчасовий, хвилевий Словник чужослів Павло Штепа
  5. минущий — НЕДОВГОВІ́ЧНИЙ (який не може існувати, жити, діяти протягом тривалого часу); МИНУ́ЩИЙ, СКОРОМИНУ́ЩИЙ (СКОРОМИНУ́ЧИЙ) підсил., ШВИДКОМИНУ́ЧИЙ підсил., ШВИДКОПЛИ́ННИЙ підсил., перев. поет., БИСТРОПЛИ́ННИЙ підсил. поет., МИТТЄ́ВИЙ (МИТТЬОВИ́Й рідше) підсил. Словник синонімів української мови
  6. минущий — Мину́щий, -ща, -ще Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. минущий — МИНУ́ЩИЙ, а, е. Який швидко минає; недовговічний. Віри не доймали: чи то була справді та ніч обмарена, чи то тільки минущий сон (Вас. Словник української мови в 11 томах
  8. минущий — Минущий, -а, -е Скоропреходящій, тлѣнный. Усе тінь минуща, одна річ живуща — світ з Богом. Ном. № 393. Словник української мови Грінченка