мислимо
МИ́СЛИ́МО.
Присл. до ми́сли́мий;
// у знач. пред.
[Настасія Юліанівна:] Ви мені скажіть: мислимо це – молода дівчина їде не куди-небудь, а в самий Мінськ до молодого мужчини (Л. Смілянський);
Сіверяни не гомоніли тепер, – кричали, обурювались і навіть погрожували. Бо хіба ж мислимо... Та й де це видано? Відколи існує земля Сіверянська, жоден князь не нехтував так думкою поселян (Д. Міщенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мислимо — ми́сли́мо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- мислимо — Присл. до мислимий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мислимо — МИ́СЛИ́МО. Присл. до ми́сли́мий; // у знач. присудк. сл. [Настасія Юліанівна:] Ви мені скажіть: мислимо цемолода дівчина їде не куди-небудь, а в самий Мінськ до молодого мужчини (Сміл., Черв. Словник української мови в 11 томах