1. Словник української мови у 20 томах

мовляти

МОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., що і без прям. дод., заст.

Мовити.

До часу глек, – мовляв один розумний лях, – До часу, голубе, нам глечик носить воду (П. Гулак-Артемовський);

Ніде ні людського гомону, ні вітру, ні рипу, ні стуку. Штиль. Штиль чорного, глухого північчя, тієї години, коли, мовляли старі люди, десь там у пеклі “чорти навкулачки б'ються” (І. Багряний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мовляти — мовля́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. мовляти — див. говорити Словник синонімів Вусика
  3. мовляти — -яю, -яєш, недок., перех. і без додатка, заст. Мовити. Мовляють; Мовляли [ми], у знач. вставн. сл. — уживається для вирізнення слів, які належать не тому, хто говорить, а комусь іншому. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мовляти — ГОВОРИ́ТИ (передавати словами думки, почуття тощо, повідомляти про щось), КАЗА́ТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ВИМОВЛЯ́ТИ, БАЛА́КАТИ, МО́ВИТИ, МОВЛЯ́ТИ заст., ПОВІДА́ТИ заст., ПРОРІКА́ТИ поет., РЕКТИ́ заст., поет., БА́ЯТИ фольк., ДЕ́ЙКАТИ діал. Словник синонімів української мови
  5. мовляти — Мовля́ти, -вля́ю, -вля́єш, -вля́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. мовляти — МОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех. і без додатка, заст. Мовити. До часу глек,— мовляв один розумний лях, — До часу, голубе, нам глечик носить воду (Г.-Арт., Байки.., 1958, 45); Він схопився на рівні ноги.. Словник української мови в 11 томах
  7. мовляти — Мовля́ти, -ля́ю, -єш гл. Говорить, молвить. Чи се ж тобі гнівитися на Бога, і до його такі слова мовляти? К. Іов. Дидоні низько в ноги впали, а вставиш, їй мовляли так. Котл. Ен. І. 16. Словник української мови Грінченка