мовний
МО́ВНИЙ, а, е.
1. Прикм. до мо́ва 2.
Мовна культура бере участь у формуванні світогляду тільки в гармонійній єдності з культурою моральних почуттів, відносин, учинків (з наук.-попул. літ.);
Мовні елементи народнопоетичної творчості були, є і будуть животворним ферментом літератури (М. Рильський);
Певні мовні особливості часто бувають властиві одному або кільком населеним пунктам, створюючи собою окреме, місцеве явище в загальній системі мови народу (з наук. літ.);
Мовна свідомість;
Мовне виховання.
2. діал. Балакучий.
Товариш мовний в дорозі стоїть за віз смаровний [змазаний] (Номис).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мовний — мо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- мовний — див. балакучий Словник синонімів Вусика
- мовний — [моўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- мовний — I мовн`ий-а, -е, діал. Балакучий. II м`овн`ий-а, -е. Прикм. до мова 2). Мовна практика. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мовний — Мо́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мовний — МО́ВНИЙ, а, е. 1. Прикм. до мо́ва 2. Стирання національних відмінностей, особливо мовних відмінностей, — значно триваліший процес, ніж стирання класових граней (Програма КПРС, 1961, 99); Мовні елементи народнопоетичної творчості були... Словник української мови в 11 томах
- мовний — Мовний, -а, -е Говорливый, разговорчивый, словоохотливый; рѣчистый. Вх. Лем. 436. Товариш мовний в дорозі стоїть за віз шмаровний. Ном. № 11383. Маєш же старости мовнії. Гол. Словник української мови Грінченка