1. Орфоепічний словник української мови

мовний

мо́вний

[моўнией]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мовний — мо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. мовний — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  3. мовний — I мовн`ий-а, -е, діал. Балакучий. II м`овн`ий-а, -е. Прикм. до мова 2). Мовна практика. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мовний — МО́ВНИЙ, а, е. 1. Прикм. до мо́ва 2. Мовна культура бере участь у формуванні світогляду тільки в гармонійній єдності з культурою моральних почуттів, відносин, учинків (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. мовний — Мо́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. мовний — МО́ВНИЙ, а, е. 1. Прикм. до мо́ва 2. Стирання національних відмінностей, особливо мовних відмінностей, — значно триваліший процес, ніж стирання класових граней (Програма КПРС, 1961, 99); Мовні елементи народнопоетичної творчості були... Словник української мови в 11 томах
  7. мовний — Мовний, -а, -е Говорливый, разговорчивый, словоохотливый; рѣчистый. Вх. Лем. 436. Товариш мовний в дорозі стоїть за віз шмаровний. Ном. № 11383. Маєш же старости мовнії. Гол. Словник української мови Грінченка