1. Орфоепічний словник української мови

мовчазний

мовчазни́й

[моўчазний]

м. (на) -зному/-з(‘)н'ім, мн. -з(‘)н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мовчазний — (який не любить говорити) маломовний, неговіркий, небалакучий. Словник синонімів Полюги
  2. мовчазний — мовчазни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. мовчазний — Небалакучий, неговіркий, маломовний, невелемовний, небагатослівний, немовний, скупий на слово, д. мовчущий, мовчкуватий, неговорючий; (беззвучний) безгомінний, безгучний, німотний, безмовний; (- згоду) безсловесний. Словник синонімів Караванського
  4. мовчазний — Безгласий, безгласний, безголосий, безгомінний, безмовний, безслівний, безсловесний, без'язикий, маломовка, маломовний, мовчазливий, мовчазник, мовчак, мовчакуватий, мовчаливець, мовчальник, мовчан, мовчкуватий, мовчливець, мовчливий, мовчун, мовчуня... Словник синонімів Вусика
  5. мовчазний — -а, -е. 1》 Який не любить багато говорити, схильний мовчати; неговіркий. || Який мовчить, не вступає в розмову. || перен. Не сповнений звуками; безмовний. || Який не супроводжується словами, розмовами. 2》 Якого розуміють без слів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. мовчазний — МОВЧАЗНИ́Й, а́, е́. 1. Який не любить багато говорити; схильний мовчати; неговіркий. Одна [дівчина] дуже мовчазна, – ні з ким буде мені й розмовляти, а друга балакуча, дак за тією й я не поспішуся слова сказати (Б. Словник української мови у 20 томах
  7. мовчазний — БЕЗМО́ВНИЙ (про людину — який нічого не говорить, не подає голосу), БЕЗГОЛО́СИЙ розм., БЕЗГЛА́СНИЙ рідше; МОВЧАЗНИ́Й, МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, МОВЧУ́ЩИЙ розм., заст. (який мовчить, не вступає в розмову); НІМИ́Й підсил., НІМО́ТНИЙ підсил., перев. поет. Словник синонімів української мови
  8. мовчазний — Мовчазли́вий і мовчазни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. мовчазний — МОВЧА́ЗНИЙ, а, е. 1. Який не любить багато говорити; схильний мовчати; неговіркий. Одна [дівчина] дуже мовчазна, — ні з ким буде мені й розмовляти, а друга балакуча, дак за тією й я не поспішу ся слова сказати (Гр. Словник української мови в 11 томах
  10. мовчазний — Мовчазний, -а, -е Молчаливый. Щоб спогадати нам про таку дорогу душу у мовчазній молитві до Бога. Словник української мови Грінченка