мовчазний
МОВЧАЗНИ́Й, а́, е́.
1. Який не любить багато говорити; схильний мовчати; неговіркий.
Одна [дівчина] дуже мовчазна, – ні з ким буде мені й розмовляти, а друга балакуча, дак за тією й я не поспішуся слова сказати (Б. Грінченко);
Усякі люди трапляються на містку: і щедрі і скупі, і веселі і сумні, і мовчазні і говіркі (М. Стельмах);
// Який мовчить, не вступає в розмову.
Свирид слухав мовчазний, не обзиваючись і словом (М. Коцюбинський);
Петро чомусь був мовчазний і тим немало дивував гостей (П. Панч);
* Образно. У білих снігових шапках стояли мовчазні кипариси й чинари (В. Кучер);
// перен. Не сповнений звуками; безмовний.
Німа і мовчазна, від неба вона [тюрма ] крилася чорною залізною покрівлею (Панас Мирний);
Ранок уставав мовчазний і насторожений (І. Багряний);
// Який не супроводжується словами, розмовами.
Настала важка тиша, мовчазний сум (Панас Мирний);
Після мовчазного обіду знову пішов [Гордій] у свою світлицю (Б. Грінченко).
2. Який розуміють без слів.
Він востаннє глянув на принишклого гетьмана і, коли дістав мовчазну його згоду на прийом козака, звелів просити того до світлиці (Іван Ле).
Значення в інших словниках
- мовчазний — (який не любить говорити) маломовний, неговіркий, небалакучий. Словник синонімів Полюги
- мовчазний — мовчазни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- мовчазний — Небалакучий, неговіркий, маломовний, невелемовний, небагатослівний, немовний, скупий на слово, д. мовчущий, мовчкуватий, неговорючий; (беззвучний) безгомінний, безгучний, німотний, безмовний; (- згоду) безсловесний. Словник синонімів Караванського
- мовчазний — Безгласий, безгласний, безголосий, безгомінний, безмовний, безслівний, безсловесний, без'язикий, маломовка, маломовний, мовчазливий, мовчазник, мовчак, мовчакуватий, мовчаливець, мовчальник, мовчан, мовчкуватий, мовчливець, мовчливий, мовчун, мовчуня... Словник синонімів Вусика
- мовчазний — [моўчазний] м. (на) -зному/-з(‘)н'ім, мн. -з(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- мовчазний — -а, -е. 1》 Який не любить багато говорити, схильний мовчати; неговіркий. || Який мовчить, не вступає в розмову. || перен. Не сповнений звуками; безмовний. || Який не супроводжується словами, розмовами. 2》 Якого розуміють без слів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мовчазний — БЕЗМО́ВНИЙ (про людину — який нічого не говорить, не подає голосу), БЕЗГОЛО́СИЙ розм., БЕЗГЛА́СНИЙ рідше; МОВЧАЗНИ́Й, МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, МОВЧУ́ЩИЙ розм., заст. (який мовчить, не вступає в розмову); НІМИ́Й підсил., НІМО́ТНИЙ підсил., перев. поет. Словник синонімів української мови
- мовчазний — Мовчазли́вий і мовчазни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мовчазний — МОВЧА́ЗНИЙ, а, е. 1. Який не любить багато говорити; схильний мовчати; неговіркий. Одна [дівчина] дуже мовчазна, — ні з ким буде мені й розмовляти, а друга балакуча, дак за тією й я не поспішу ся слова сказати (Гр. Словник української мови в 11 томах
- мовчазний — Мовчазний, -а, -е Молчаливый. Щоб спогадати нам про таку дорогу душу у мовчазній молитві до Бога. Словник української мови Грінченка