мовчазливість
МОВЧАЗЛИ́ВІСТЬ, вості, ж.
Абстр. ім. до мовчазли́вий.
Її понурість, мовчазливість та забитість, що виразно малювалися на її невродливім .. лиці .. Усе те відраджувало від неї (І. Франко);
Стриманість і мовчазливість, .. вся поведінка його починали її дивувати (Г. Коцюба).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мовчазливість — мовчазли́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- мовчазливість — -вості, ж. Абстр. ім. до мовчазливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мовчазливість — МОВЧАЗЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до мовчазли́вий. Її понурість, мовчазливість та забитість, що виразно малювалися на її невродливім.. лиці.. Усе те відраджувало від неї (Фр., І, 1955, 262); Стриманість і мовчазливість, .. вся поведінка його починали її дивувати (Коцюба, Нові береги, 1959, 64). Словник української мови в 11 томах