1. Словник української мови в 11 томах

мовний

МО́ВНИЙ, а, е.

1. Прикм. до мо́ва 2.

Стирання національних відмінностей, особливо мовних відмінностей, — значно триваліший процес, ніж стирання класових граней (Програма КПРС, 1961, 99);

Мовні елементи народнопоетичної творчості були, є і будуть животворним ферментом літератури (Рильський, III, 1955, 73);

Певні мовні особливості часто бувають властиві одному або кільком населеним пунктам, створюючи собою окреме, місцеве явище в загальній системі мови народу (Нариси з діалектології.., 1955, 3).

2. діал. Балакучий.

Товариш мовний в дорозі стоїть за віз смаровний [змазаний] (Номис, 1864, № 11383).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мовний — мо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. мовний — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  3. мовний — [моўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. мовний — I мовн`ий-а, -е, діал. Балакучий. II м`овн`ий-а, -е. Прикм. до мова 2). Мовна практика. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мовний — МО́ВНИЙ, а, е. 1. Прикм. до мо́ва 2. Мовна культура бере участь у формуванні світогляду тільки в гармонійній єдності з культурою моральних почуттів, відносин, учинків (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. мовний — Мо́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. мовний — Мовний, -а, -е Говорливый, разговорчивый, словоохотливый; рѣчистый. Вх. Лем. 436. Товариш мовний в дорозі стоїть за віз шмаровний. Ном. № 11383. Маєш же старости мовнії. Гол. Словник української мови Грінченка