мовник
МО́ВНИК, а, ч., розм.
1. Те саме, що мовозна́вець.
Мовник.. диктує друкарці переклад з російської (Кундзич, Діези.., 1956, 7).
2. Викладач мови і літератури в школі; викладач мови в інституті.
Що ж до знань, то за порадами до Жежери звертались не тільки два біологи, а й мовник Валентина Іванівна (Мушк., Чорний хліб, 1960,180);
«Треба ж учительці мови прилучатися завжди до багатющого народного джерела», — пам’ятала вона вимогу свого інститутського лектора-мовника (Крот., Сини.., 1948. 282).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мовник — мо́вник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- мовник — (викладач мови) словесник; ЖМ. мовознавець; п! ФІЛОЛОГ. Словник синонімів Караванського
- мовник — -а, ч., розм. 1》 Те саме, що мовознавець. 2》 Викладач мови і літератури в школі; викладач мови в інституті. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мовник — МО́ВНИК, а, ч., розм. 1. Те саме, що мовозна́вець. Мовник .. диктує друкарці переклад з російської (О. Кундзич). 2. Викладач мови і літератури в школі; викладач мови в інституті. Словник української мови у 20 томах
- мовник — МОВОЗНА́ВЕЦЬ, ЛІНГВІ́СТ, МО́ВНИК розм. Сідалковський підкреслено розмовляв чистою літературною мовою за випуском останнього доповненого і переробленого групою мовознавців правопису (О. Словник синонімів української мови