1. Словник української мови в 11 томах

мовознавець

МОВОЗНА́ВЕЦЬ, вця, ч. Фахівець з мовознавства.

В Харкові жили й працювали письменники Гулак-Артемовський, Квітка-Основ’яненко, славетний мовознавець Потебня (Панч, В дорозі, 1959, 265);

Боротьба за чистоту мови — це справа не тільки мовознавців, а й літературознавців, письменників, критиків, справа широких кіл громадськості (Рад. літ-во. 2, 1961, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мовознавець — мовозна́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мовознавець — Філолог, ЛІНҐВІСТ, жм. мовник. Словник синонімів Караванського
  3. мовознавець — -вця, ч. Фахівець із мовознавства. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мовознавець — МОВОЗНА́ВЕЦЬ, вця, ч. Фахівець із мовознавства. В Харкові жили й працювали письменники Гулак-Артемовський, Квітка-Основ'яненко, славетний мовознавець Потебня (П. Словник української мови у 20 томах
  5. мовознавець — МОВОЗНА́ВЕЦЬ, ЛІНГВІ́СТ, МО́ВНИК розм. Сідалковський підкреслено розмовляв чистою літературною мовою за випуском останнього доповненого і переробленого групою мовознавців правопису (О. Словник синонімів української мови
  6. мовознавець — Мовозна́вець, -вця; -на́вці, -вців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)