могти

МОГТИ́, мо́жу, мо́жеш, недок., з інфін., який іноді випускається.

1. Бути в змозі, в силах що-небудь робити.

Ніхто не може світа [світу] пережити (Номис);

Сто два роки бабусі моїй, і вона вже й ходить не може (В. Сосюра);

– Без сонця я не можу (М. Коцюбинський);

– Як собі знаєш, а я не можу [так жити] (І. Микитенко);

// Мати можливість що-небудь робити.

Ми, піхота, гвардія, не можемо приковувати себе до шляхів. Ми повинні вміти добре маневрувати в горах (О. Гончар);

// Бути здатним; уміти.

Як міг, так допоміг (Номис);

[Лукаш:] Ось дов'яжи снопів, а я піду. [Мавка:] В'язати я не можу (Леся Українка).

2. Означає можливість дії, вираженої інфінітивом.

На його думку, моя нервність [нервовість] може стати ще більш на перешкоді операції, ніж анемія (Леся Українка);

Вона домислилась, що цей пасажир міг зрозуміти їхню розмову (П. Панч);

– Сам знайшов би дорогу, але мене можуть пізнати прокляті ляхи (О. Довженко);

// У питальних і спонукальних реченнях уживається у знач. слів мо́жна, дозволя́ється.

– Хто не хоче служити громаді, може йти з двору (М. Коцюбинський);

– Я можу глянути на креслення? – Прошу (В. Собко).

3. тільки 3 ос. одн., у знач. вставн. сл. Уживається для вираження припущення.

Перша думка його була: треба піти поглянути, може, що в в ямі (І. Франко);

– Може, я міг би вам допомогти? – довірливо запитав незнайомий (О. Гончар).

(1) Мо́же ста́тися – цілком імовірно.

– Може статися таке, – він знову підняв очі.., – що ми будемо оточені (Григорій Тютюнник);

“Може статися, – думав Маковей, сидячи вже в себе в окопі, – що вона придивиться до мене уважніше і я їй сподобаюсь...” (О. Гончар);

Нема́ (нема́є, не було́, не мо́же бу́ти) [нія́кого (жо́дного)] су́мніву ([нія́ких (жо́дних)] су́мнівів) див. нема́;

(2) Не мо́же бу́ти, виг. – уживається при вираженні недовіри, сумніву.

Ні, се не може бути..! Гукнемо гук на все царство, на весь світ великий: мерщій до рятунку! до зброї! (Панас Мирний);

(3) Не мо́жу (міг і т. ін.) похвали́тися хто чим – немає (не було) у кого-небудь чогось, певних успіхів, досягнень і т. ін.; не робить (не зробив) хтось чого-небудь.

Не можу похвалитися, щоб мені добре працювалось (М. Коцюбинський);

Русевич не міг похвалитися частим відвідуванням лабораторій (Ю. Шовкопляс);

Не турбу́йтесь; Мо́жете не турбува́тися див. турбува́тися;

Терпі́ти не мо́жу (міг і т. ін.) див. терпі́ти;

Хто пору́читься (мо́же поручи́тися); Ніхто́ не мо́же (міг) поручи́тися див. поруча́тися;

Чим мо́жу (мо́жемо, ма́ю, ма́ємо) служи́ти? див. служи́ти.

◇ Воло́ві ши́ю (ро́ги) скру́тить (мо́же скрути́ти) див. скру́чувати;

[І (ні)] кро́ку не [мо́жна (могти́)] ступи́ти (зроби́ти) див. ступа́ти;

(4) Й сказа́ти не могти́ (д) див. сказа́ти;

(5) Й сказа́ти не могти́ слова́ми (д) див. сказа́ти;

Коли́ [б] (мо́же) твоя́ (ва́ша) ла́ска (рідко ми́лість) див. ла́ска¹;

Мо́же б (хоч би) Госпо́дь посла́в див. Госпо́дь;

Не [вмі́ти (могти́)] зв'яза́ти двох слів (два сло́ва) [доку́пи] див. зв'я́зувати;

Не вмі́ти (не могти́) сло́ва (двох слів) ви́мовити (сказа́ти) див. умі́ти;

(6) Не могти́ [й] ха́ти перейти́ – бути дуже слабим, хворим, немічним.

Годі, я не можу й хати перейти (О. Олесь);

Не могти́ наверну́ти лиця́ (пи́ска, обли́ччя і т. ін.) див. наверта́ти;

Не [могти́] перейти́ ха́ти див. перехо́дити;

(7) Не мо́же бу́ти [й] мо́ви про що – уживається для вираження неможливості здійснити, досягти і т. ін. чогось; не варто говорити і навіть думати про щось.

– Про марш до первопрестольної [першопрестольної] поки що не може бути й мови. Ждіть (О. Гончар);

Про те, щоб взяти перевал в лоб, не могло бути й мови (О. Гончар);

Здіймали [комарі] такий дзвін, .. що ні про який сон не могло бути й мови (Ю. Збанацький);

Не мо́жна (мо́жу і т. ін.) поска́ржитися див. поска́ржитися;

Не мо́жна (мо́жу і т. ін.) поска́ржитися на неста́чу див. поска́ржитися;

Не мо́жна (мо́жу і т. ін.) сказа́ти, щоб...; Не скажу́ (сказа́ти і т. ін.), щоб... див. сказа́ти;

Не смі́ти (не могти́) диви́тися в о́чі див. смі́ти;

Оди́н без о́дного дихну́ти не мо́жуть (не мо́же) див. оди́н;

(8) Сказа́ти не могти́ (д) див. сказа́ти;

(9) Сказа́ти не могти́ слова́ми (д) див. сказа́ти;

Спокі́йно мо́же спа́ти див. спа́ти;

Хто б поду́мав (міг поду́мати) див. хто¹;

(10) Як ся мо́жеш?, заст. – те саме, що Як мо́жеться? (див. могти́ся).

Ішов лікар у село – селу на безголов'я, А із села біжить, злякавшися, Здоров'я: “Куди, Здоров'ячко? – пита він. – Як ся можеш?” “Та цур тобі!.. я йду, куди ти не заходиш!” (П. Гулак-Артемовський).