1. Орфоепічний словник української мови

могти

могти́

[могти]

можу, можеиш; мин. м'іг, могла

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. могти — могти́ дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. могти — Бути здатним <�годним, спроможним>, спромагатися, мати силу; уміти; док. ЗМОГТИ, (зробити) здужати, здоліти, потрапити. Словник синонімів Караванського
  3. могти — можу, можеш, недок., з інфін., який іноді випускається, 1》 Бути в змозі, в силі що-небудь робити. || Мати можливість що-небудь робити. || Бути здатним; уміти. 2》 Означає можливість дії, вираженої інфінітивом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. могти — МОГТИ́, мо́жу, мо́жеш, недок., з інфін., який іноді випускається. 1. Бути в змозі, в силах що-небудь робити. Ніхто не може світа [світу] пережити (Номис); Сто два роки бабусі моїй, і вона вже й ходить не може (В. Сосюра); – Без сонця я не можу (М. Словник української мови у 20 томах
  5. могти — Не міг тобі, ледве собі. Не стало часу або сили. Не так не може, як не хоче. Про лінивого, або злої волі чоловіка. Помилуй мене Боже, бо ніхто інший не може. Просьба о Божу поміч, бо люди відмовилися. Що не мож, то не мож. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. могти — (і) кро́ку не (могти́) ступи́ти (зроби́ти). 1. де. Не мати свободи дій (через переслідування, терор і т. ін.). Батько був дуже суворим. У нього вільно не ступиш кроку, все роби та й роби. Мама була добрішою (З журналу). 2. без кого. Фразеологічний словник української мови
  7. могти — УМІ́ТИ (ВМІ́ТИ) (володіти умінням, навичками робити що-небудь), МОГТИ́, ТЯ́МИТИ розм. — Док.: зумі́ти, змогти́. — Поплаваємо. Я тепер уже і наввимашки і голічерева умію (Панас Мирний); Викувати троянду (з металу) не кожний зуміє (Ю. Словник синонімів української мови
  8. могти — Могти́, мо́жу, -жеш, -жуть; міг, могла́, могли́; мі́гши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. могти — МОГТИ́, мо́жу, мо́жеш, недок., з інфін., який іноді випускається. 1. Бути в стані, в силах що-небудь робити. Ніхто не може світа пережити (Номис, 1864, № 389); Сто два роки бабусі моїй, і вона вже й ходить не може (Сос. Словник української мови в 11 томах
  10. могти — Могти, мо́жу, -жеш гл. Мочь. Ніколи він не міг явно ввійти в город. Єв. Мр. Ніхто не може світа пережити. Ном. № 389. Словник української мови Грінченка