могікани
МОГІКА́НИ, а́н, мн. (одн. могіка́нин, а, ч.; могіка́нка, и, ж.).
1. Група індіанських племен, що жили в Північній Америці по берегах річки Гудзон.
2. перен. Останні або найстаріші представники когось, чогось.
Я почав догадуватися, що та гарна, добра пані була не хто інша, як Марія Костянтинівна Заньковецька. А недавно, після розмови з могіканином нашого театру Іваном Олександровичем Мар'яненком, і зовсім у цьому впевнився (В. Минко);
В давнину весь острів [Хортицю] вкривали п'ятсотлітні дуби, серед яких вирізнявся дуб-могікан, що всох у 1871 році (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- могікани — -кан, мн. (одн. могікан, -а, ч.; могіканка, -и, ж.). 1》 Вимерле плем'я північноамериканських індіанців; представники цього племені. 2》 перен. Останні або найстаріші представники когось, чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- могікани — могіка́ни (англ. Mohicans, з індіан. мо-гі-конніус) 1. Група індіанських племен, що жили в Північній Америці, були в 18–19 ст. витіснені з своїх земель європейськими колонізаторами. Тепер існують лише поодинокі нащадки М. 2. Переносно – останні представники чогось, що зникає, відмирає. Словник іншомовних слів Мельничука
- могікани — МОГІКА́НИ, ка́н, мн. (одн. могіка́н, а, ч.; могіка́нка, и, ж.). 1. Вимерле плем’я північноамериканських індійців; представники цього племені. 2. перен. Останні або найстаріші представники когось, чогось. В Сполуч. Словник української мови в 11 томах