модальність
МОДА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.
Семантична категорія, яка виражає ставлення мовця до змісту його висловлення, цільову настанову мовлення, відношення змісту висловлення до дійсності.
У плані вивчення засобів передачі суб'єктивної модальності в діалозі значний інтерес становлять емоційно-оцінні вигукові висловлення (з наук. літ.);
У вітчизняній синтаксичній науці склалися два основні погляди на модальність: 1. Модальність вважається граматичною категорією, яка характеризує зміст речення з позиції реальності/ірреальності; 2.Модальність означає граматикалізоване ставлення мовця до дійсності (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- модальність — мода́льність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- модальність — -ності, ж. 1》 Граматична категорія, яка означає відношення змісту мовлення до дійсності й виражається за допомогою форм способу дієслова, інтонації, вставних слів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- модальність — (від лат. modus — міра) — 1. В теорії лада — спосіб звуковисотної організації, основу якої складає звукорядний принцип на відміну від тональності з її технікою центра або співзвуччя. Словник-довідник музичних термінів
- модальність — мода́льність (від лат. modus – спосіб) 1. Граматична категорія, що виражає відношення змісту висловлювання до об’єктивної дійсності. М. є істотною ознакою речення. М. може бути виражена інтонацією, морфологічними, лексико-граматичними та іншими засобами. Словник іншомовних слів Мельничука
- модальність — МОДА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж. Граматична категорія, яка означає відношення змісту мовлення до дійсності і виражається за допомогою форм способу дієслова, інтонації, вставних слів і т. ін. Словник української мови в 11 томах