1. Словник української мови у 20 томах

можновладство

МОЖНОВЛА́ДСТВО, а, с., заст.

1. Становище можновладця.

2. Збірн. до можновла́дець 1.

Помолившись за спасіння душі в самій крайній дев'ятій церкві Запорозької Січі, він одразу ж з її порога поніс люту злобу свою до шляхетського можновладства (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. можновладство — можновла́дство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. можновладство — -а, с., заст. 1》 Становище можновладця. 2》 Збірн. до можновладець 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. можновладство — Можновла́дство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. можновладство — МОЖНОВЛА́ДСТВО, а, с., заст. 1. Становище можновладця. 2. Збірн. до можновла́дець 1. Помолившись за спасіння душі в самій крайній дев’ятій церкві Запорозької Січі, він одразу ж з її порога поніс люту злобу свою до шляхетського можновладства (Стельмах, І, 1962, 14). Словник української мови в 11 томах
  5. можновладство — Можновладство, -ва с. 1) Могущество, всевластіе. Над усяку честь і славу жадала можновладства да скарбів. К. Пс. 7, 2) Вельможи. Все католицьке й наше можновладство. К. ЦН. 168. Словник української мови Грінченка