мозок

МО́ЗОК, зку, ч.

1. Центральний відділ нервової системи людини і тварини – речовина, що заповнює череп і канал хребта.

І.П. Павлов – справжній новатор у вивченні мозку (з наук. літ.);

Життя землі заснувало твоє життя, дало тобі покорм, виробило з нього кров, виліпило у твоїй голові мозок, сказало: думай ним!.. (Панас Мирний);

// Орган мислення у людини.

Вона ні про що не думала, хоча .. її мозок працював (І. Франко);

Мама навіть годувала мене окремо, – щоб мозок краще сприймав науку (Ю. Яновський).

2. перен., розм. Розум, розумові здібності.

Простіть, що я, може, обридла Вам .. такими дурницями, але ж після сього Ви [М. Драгоманов], може, краще зрозумієте, які в сих людей мозки (Леся Українка);

“Чував я істину, бувало: Широкий лоб, та мозку мало!..” (М. Терещенко, пер. з тв. О. Пушкіна);

Він [Анрі-Жак] не був партизаном, ні. На жаль, йому забракло мозку, щоб піти до “макі” в гори (Ю. Яновський).

3. перен. Основне ядро, керівний і спрямовуючий центр чого-небудь.

Ще на весні був певен [Врангель], що він – серце і мозок незліченних людських мас, що він і тільки він управляє ними і що без нього вони ніщо (О. Гончар);

– Ми [інженери], можна сказати, мозок заводу (В. Собко).

4. Страва, приготовлена із вмісту черепної коробки деяких тварин.

5. Те саме, що Кісткови́й мо́зок.

В святки на третю потраву приносять нам кістки з різниць, та ще й з мозком всередині (І. Нечуй-Левицький);

Їли [бідняки на святі] все, що подавалося.., навіть кістки обгризали і обдирали до останнього сухожилля, висмоктували з них мозок і кидали собакам лише те, чого не могли подолати найміцніші зуби (З. Тулуб).

Пу́дрити (запу́дрювати / запу́дрити) мі́зки (мо́зок) див. пу́дрити;

Сі́ра речови́на́ [мо́зку] див. речовина́.

△ (1) Головни́й мо́зок – вищий відділ центральної нервової системи людини і хребетних тварин;

(2) Довга́стий мо́зок – нижній (задній) відділ головного мозку хребетних тварин і людини, що переходить у спинний мозок.

Довгастий мозок у дітей уже на час народження цілком розвинений і дозрілий у функціональному відношенні (з навч. літ.);

Зви́вини мо́зку див. зви́вина;

(3) Кісткови́й мо́зок – тканина, якою заповнені порожнини кісток хребетних тварин і людини.

Кістковий мозок .. являє собою особливий вид сполучної тканини, пронизаної кровоносними судинами (з наук. літ.);

Кора́ вели́ких півку́ль [головно́го мо́зку] див. кора́;

(4) Промі́жний мо́зок – один із відділів головного мозку хребетних тварин і людини.

Проміжний мозок займає у стовбурі [головного мозку] найвище положення (з навч. літ.);

Струс мо́зку див. струс;

Сухо́тка спинно́го мо́зку див. сухо́тка.

◇ Бли́скавкою проріза́ти мо́зок див. прорі́зувати;

Відті́к (відпли́в, відтіка́ння) умі́в (мі́зків) див. відті́к;

В'ї́стися в мо́зок див. в'їда́тися;

Воруши́ти / ворухну́ти (поворуши́ти, поворухну́ти) мо́зком (мі́зком, мі́зками) див. воруши́ти;

Вправля́ти (вкру́чувати) / впра́вити (вкрути́ти) мо́зок (мі́зки) див. вправля́ти¹;

До мі́зку (мо́зку) кісто́к див. кі́стка;

Думки́ розрива́ють мо́зок (че́реп) див. ду́мка;

Ка́пати на мі́зки (на мо́зок) див. ка́пати;

Компостува́ти / закомпостува́ти мі́зки (мо́зок) див. компостува́ти²;

Кра́яти собі́ мо́зок див. кра́яти;

Крути́ти голово́ю (ро́зумом, мо́зком, мізка́ми і т. ін.) див. крути́ти;

Крути́ти мі́зки див. крути́ти;

(5) Ку́рячий мо́зок у кого, ірон. – хтось нерозумний, нетямущий і т. ін.

– А ви й не розібрали? Бодай же вас, який у вас курячий мозок! (Б. Грінченко);

– Курячий же в тебе, пане Петре, мозок: не зовсім ти пішов по батькові (П. Куліш);

(6) Мозки́ шкере́бе́рть у кого, розм. – про кого-небудь, хто думає, діє не так, як усі.

Ти клоун, ти вічний кривляка, – у тебе й мозки шкереберть... (П. Тичина);

Поверта́ти / поверну́ти [свої́м] ро́зумом (мо́зком) див. поверта́ти¹;

Потьма́рити ро́зум (ум, мо́зок і т. ін.) див. потьма́рювати;

Прошива́ти / проши́ти се́рце (ду́шу, мо́зок) див. прошива́ти;

Розкида́ти / розки́нути ро́зумом (умо́м, мі́зками, голово́ю і т. ін.) див. розкида́ти²;

Стримі́ти [гвіздко́м (цвя́хом, цвя́шком)] в голові́ (в па́м'яті, у мо́зку і т. ін.) див. стримі́ти;

Суши́ти / ви́сушити [собі́] го́лову (мо́зок, діал. мі́зки) див. суши́ти.