мозок
РО́ЗУМ (здатність окремої людини запам'ятовувати, оцінювати обстановку, події тощо та відповідно діяти і поводитися; звичайний, природний стан людської свідомості), УМ, ЗДОРО́ВИЙ ГЛУЗД, ГЛУЗД, ТОЛК розм. (ТОВК діал.), МО́ЗОК розм., ГОЛОВА́ розм., КЕБЕ́ТА розм., РОЗСУ́ДОК розм., РО́ЗСУД рідше, РОЗУМІ́ННЯ рідше, ТЯ́МА розм., ТЯ́МКА розм., ЗАСТАНО́ВА діал. Найбільше ж за розум вони поважають старого, за вдачу його та ще, звісно, за сина (О. Гончар); Іди служи, годи Енею, Він зна воєнне ремесло; Умом і храбростю своєю В опрічнеє попав число (І. Котляревський); — Заспокойтесь: я при здоровому глузді і твердій пам'яті (А. Головко); Люди всі — на два ранжири: Є розумні — та без віри, Другі — вірою міцні, Але глуздом — аніні! (А. Кримський); Ну, скажи, чи єсть оце у тебе толк — лити холодну воду за шию? (С. Васильченко); (Захарко:) От за те я тебе й бив, що ти п'єш без товку, що дуже ласа до чарки (М. Кропивницький); Мозок у мене стоїть над фізіологією. Він знає, що сльози й радість — це невід'ємні частки людського щастя (Ю. Яновський); До булави треба голови (прислів'я); — Майоре.. Мені потрібний буде кмітливий, з доброю кебетою і неодмінно хоробрий офіцер (Д. Бедзик); Тут потрібний холодний розсудок і велика обережність (Д. Ткач); — Бий його, сину, бий усіх! — кричав, втративши розсуд старий Шумейко (А. Шиян); Вона при всьому своєму розумінні була тільки жінкою, якій були чужі і незрозумілі мужські амбіції, бо ніколи їх не мала (Ірина Вільде); Часом улюбить (чоловік) таку кралю, що здається, маючи хоть кріпку тями, мусив би на сім миль від неї відбігти (Марко Вовчок); Сподобалась чортяча мова хлопцю, Не відав він про чортову лукавість, Оддав Іблісу тямку, й серце, й душу (А. Кримський); — Але тоді се (кохання) наскочило на мене раптом, з такою силою, що я цілком стратив застанову (І. Франко).
Значення в інших словниках
- мозок — мо́зок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- мозок — кн. розумовий апарат, орган мислення; (кістковий) шпіг; (партії) П. ядро, центр, о. мозковий трест; П. розум, глузд, інтелект; мізок. Словник синонімів Караванського
- мозок — [мозок] -зку, м. (на) -зку, мн. -зкие, -зк'іў Орфоепічний словник української мови
- мозок — -зку, ч. 1》 Центральний відділ нервової системи людини і тварин – речовина, що заповнює череп і канал хребта. Кістковий мозок. || Орган мислення у людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мозок — МО́ЗОК, зку, ч. 1. Центральний відділ нервової системи людини і тварини – речовина, що заповнює череп і канал хребта. І.П. Павлов – справжній новатор у вивченні мозку (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- мозок — мо́зок (му́зок, музк): ◊ ко́пне́ний (копне́нтий) в мо́зок (музк, му́зок) знев., ірон. недотепа, дурень (ст)|| = бевзь ◊ ма́ти пом'якшення мо́зку ірон. бути несповна розуму (ст)|| = мати бзіка ◊ сту́кне́ний в мо́зок = ко́пне́ний в мо́зок Лексикон львівський: поважно і на жарт
- мозок — (-зку) ч., частіше мн. мізки, -ів, муз., жарт. Електронна начинка в обладнанні. ПСУМС, 44. Словник жарґонної лексики української мови
- мозок — бли́скавкою проріза́ти мо́зок що. Швидко промайнути в свідомості (про думку, здогад і т. ін.). “Снігова людина”! — блискавкою прорізала мозок Дуги страшна догадка і дибом підняла волосся на голові (І. Сочивець). в’ї́стися в мо́зок. Фразеологічний словник української мови
- мозок — Мо́зок, мо́зку і мі́зку; мо́[і́]зки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мозок — МО́ЗОК, зку, ч. 1. Центральний відділ нервової системи людини і тварини — речовина, що заповнює череп і канал хребта. І.П. Павлов справжній новатор у вивченні мозку (Вісник АН, 9, 1949, 26); Життя землі заснувало твоє життя, дало тобі покорм... Словник української мови в 11 томах
- мозок — Мо́зок, -зку м. = мізок. Словник української мови Грінченка