молодичка

МОЛОДИ́ЧКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до молоди́ця.

В хаті за столом сидить Назар чорнявий і молодичка гарненька, жінка Назарова (Марко Вовчок);

Не одному гостеві спадало на думку, як ця .. молодичка пішла за підстаркуватого Суворого? (Олесь Досвітній);

Таке обличчя чи така вже звичка, а голосочок! – чистий, мов кришталь. Така була красива молодичка, вуста сміються, а в очах печаль (Л. Костенко);

[Мати:] От, Лукашу, поможеш тут в'язати молодичці (Леся Українка);

Одна весела молодичка в яскравім намисті не жартома закохалася в Багірова. Вона вгадала в ньому надійного мужа й господаря, на плече якого з певністю можна спертись (О. Гончар).