монсеньйор
МОНСЕНЬЙО́Р, а, ч.
1. Титул приців, єпископів та інших представників вищої знаті у феодальній і монархічній Франції.
2. Форма звертання до представників вищого католицького духовенства.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- монсеньйор — Я натрапив у тексті на слова сеньйор і синьйор. Це, бува, не граматична помилка? Ні, все правильно. Сеньйор – 1. У Західній Європі часів середньовіччя – великий землевласник, феодал, котрий мав усю повноту влади на території, що йому належала. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- монсеньйор — монсеньйо́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- монсеньйор — -а, ч. Титул, який за середньовіччя у Франції вживали під час звернення до герцогів, перів; нині вживається, коли звертаються до вищого католицького духівництва. Великий тлумачний словник сучасної мови
- монсеньйор — див. барин, есквайр, мілорд, сер Словник чужослів Павло Штепа
- монсеньйор — монсеньйо́р (франц. Monseigneur, букв. – мій пане) титул, який за середньовіччя у Франції вживали під час звернення до герцогів, перів, нині вживається, коли звертаються до вищого католицького духівництва. Словник іншомовних слів Мельничука
- монсеньйор — Монсеньйо́р, -ра; -йо́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)