1. Словник української мови у 20 томах

монтер

МОНТЕ́Р, а, ч.

1. Кваліфікований робітник, що займається електромонтажем і лагодженням електричного обладнання.

Був [Іван] монтером на смоковій машині, яка виливала з шахти воду (Ю. Яновський);

Слідом ішли монтери з сільелектро, закручували білі чашечки ізоляторів (В. Кучер).

2. Те саме, що монта́жник.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. монтер — монте́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. монтер — -а, ч. 1》 Кваліфікований робітник, що займається електромонтажем і лагодженням електричного обладнання. 2》 Те саме, що монтажник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. монтер — див. монтажник Словник чужослів Павло Штепа
  4. монтер — ЕЛЕКТРОМОНТЕ́Р, ЕЛЕКТРОТЕ́ХНІК, МОНТЕ́Р, ЕЛЕ́КТРИК розм. (Берг:) Я електромонтер з брикетної фабрики і колись заходив до вас лагодити електрику (В. Собко); На заводі Мишко за меншого помічника електротехніка (І. Словник синонімів української мови
  5. монтер — Монте́р, -те́ра; -те́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. монтер — МОНТЕ́Р, а, ,ч. 1. Кваліфікований робітник, що займається електромонтажем і лагодженням електричного обладнання. Був [Іван] монтером на смоковій машині, яка виливала з шахти воду (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах