мордочка

МО́РДОЧКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до мо́рда 1.

Часом виплигувала на верх, на покрівлю прудка коза, щипала травицю або стояла, піднявши вгору мордочку з борідкою (І. Нечуй-Левицький);

Роман Блаженко обійняв лоша за шию і притулився шершавою щокою до його атласної мордочки (О. Гончар).

2. фам. Личко (див. ли́чко¹).

Я її [дівчинки] навіть трохи злякався: мордочка з кулачок і сиза, як печене яблуко (О. Довженко);

Внизу, на першому поверсі, живе Ольця – з лисячою хитренькою у ластовинні мордочкою і крихітними губками (О. Іваненко).