мордочка
МО́РДОЧКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до мо́рда 1.
Часом виплигувала на верх, на покрівлю прудка коза, щипала травицю або стояла, піднявши вгору мордочку з борідкою (Н.-Лев., І, 1956, 50);
Роман Блаженко обійняв лоша за шию і притулився шершавою щокою до його атласної мордочки (Гончар, І, 1954, 123).
2. фам. Личко ( див. ли́чко¹).
Я її [дівчинки] навіть трохи злякався: мордочка з кулачок і сиза, як печене яблуко (Довж., Зач. Десна, 1957, 479);
Внизу, на першому поверсі, живе Ольця — з лисячою хитренькою у ластовинні мордочкою і крихітними губками (Ів.. Таємниця, 1959, 124).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мордочка — мо́рдочка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- мордочка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до морда 1). 2》 фам. Личко (див. личко I). Великий тлумачний словник сучасної мови
- мордочка — МО́РДОЧКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до мо́рда 1. Часом виплигувала на верх, на покрівлю прудка коза, щипала травицю або стояла, піднявши вгору мордочку з борідкою (І. Словник української мови у 20 томах
- мордочка — Мордочка, -ки ж. ум. отъ мо́рда. Словник української мови Грінченка