1. Словник української мови у 20 томах

морильник

МОРИ́ЛЬНИК, а, ч.

1. Той, хто труїть комах, щурів і т. ін.

2. Робітник, що морить деревину.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. морильник — мори́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. морильник — -а, ч. 1》 Той, хто труїть комах, щурів і т. ін. 2》 Робітник, що морить деревину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. морильник — МОРИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто труїть комах, щурів і т. ін. 2. Робітник, що морить деревину. Словник української мови в 11 томах