1. Словник української мови у 20 томах

морфій

МО́РФІЙ, ю, ч.

Те саме, що морфі́н.

Тепер моя нога в “нормальному” стані, т. є. [тобто] болить, але честь знає, спати дає без морфію (Леся Українка);

– Я дав їй морфію, і вона спить, – промовив лікар і вийшов з кімнати (М. Трублаїні).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. морфій — мо́рфій іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. морфій — -ю, ч. Те саме, що морфін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. морфій — Мо́рфій, -фію, -фієві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. морфій — МО́РФІЙ, ю, ч. Те саме, що морфі́н. Тепер моя нога в "нормальному" стані, т. є. болить, але честь знає, спати дає без морфію (Л. Укр., V, 1956, 187); — Я дав їй морфію, і вона спить, — промовив лікар і вийшов з кімнати (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 251). Словник української мови в 11 томах