морщити
МО́РЩИТИ, щу, щиш, недок., що.
1. Робити зморшки, складки на шкірі, обличчі тощо.
Ясь надимався, взявшись у бік рукою, супив брови, морщив своє молоде лице, щоб додати собі більше панського виду (І. Нечуй-Левицький);
Надаремно Марусяк морщив брови, думаючи, тер собі чоло – з того нічого не виходило. В голову лізли самі дурниці (Г. Хоткевич);
Чабан Дмитро морщить чоло і дивиться кудись далеко в степ (Мирослав Ірчан).
2. Утворювати брижі на поверхні води.
Вітер гне всі дерева, морщить всю воду (В. Стефаник);
Вітер морщив у калюжах синю воду (Я. Гримайло).
◇ (1) Мо́рщити із се́бе сироту́, зневажл. – видавати себе за бідного, нещасного; прибіднятися.
Особливо ж смішна була величезна, могуча [могутня] стать Вовкуна, коли він кулився, і кривився, і морщив із себе сироту (І. Франко);
(2) Мо́рщити постоли́, заст. – робити, шити постоли.
Дід Шайтан ані хижки не мав, ні хатини, а жив тим, що морщив людям постоли (О. Ільченко).
Значення в інших словниках
- морщити — мо́рщити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- морщити — -щу, -щиш, недок., перех. 1》 Робити зморшки, складки на шкірі, обличчі тощо. 2》 Утворювати брижі на поверхні води. Великий тлумачний словник сучасної мови
- морщити — 1. морхнути, поморхнути, зморхувати, змерхнути, позморхувати 2. (тканину) брижити, побрижати, збрижати, збрижити, позбрижати Словник чужослів Павло Штепа
- морщити — мо́рщити із се́бе сироту́, зневажл. Видавати себе за бідного, нещасного; прибіднятися. Особливо ж смішна була величезна, могуча (могутня) стать Вовкуна, коли він кулився, і кривився, і морщив із себе сироту (І. Франко). Фразеологічний словник української мови
- морщити — МО́РЩИТИ (робити зморшки, складки на шкірі, обличчі тощо; утворювати брижі перев. на поверхні води), ЗМО́РЩУВАТИ, БРИ́ЖИТИ (перев. поверхню води); НАМО́РЩУВАТИ (шкіру обличчя або якоїсь його частини). — Док.: змо́рщити, помо́рщити, збри́жити, намо́рщити. Словник синонімів української мови
- морщити — МО́РЩИТИ, щу, щиш, недок., перех. 1. Робити зморшки, складки на шкірі, обличчі тощо. Ясь надимався, взявшись у бік рукою, супив брови, морщив своє молоде лице, щоб додати собі більше панського виду (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- морщити — Морщити, -щу, -щиш гл. Морщить, сморщивать. Морщив своє молоде лице. Левиц. І. 219. Морщив чоло. морщити постоли. Дѣлать башмаки (постоли, моршні) изъ цѣльнаго куска кожи. Словник української мови Грінченка