морґуля
МОРҐУ́ЛЯ, і, ж., діал.
Ґуля.
– Чи велика, мамо, морґуля на голові? – спитав насмішкувато Лаврін (І. Нечуй-Левицький);
[Химка:] Чи не знаєте, що зробити дитині: отут за вухом отака зробилася морґуля? (М. Кропивницький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me