мотузка
МОТУ́ЗКА, и, ж.
Те саме, що мотузо́к.
Ззаду [воза] упирається на мотузці корова, а спереду суворий мужик заніс над кіньми батіг. Се ярмаркова проза спішить на ніч додому (М. Коцюбинський);
Через вулиці з балкона на балкон перекинуті мотузки, на яких сохне білизна (М. Руденко).
◇ Ви́ти ли́нви (моту́зки, вірьо́вки) див. ви́ти²;
Води́ти на моту́зці (на нали́гачі) див. води́ти;
З піску́ мотузки́ (моту́зку) су́чить див. сука́ти;
Крути́ти (сука́ти) мотузки́ (моту́ззя) див. крути́ти;
Мотузки́ (моту́ззя, свічки́) мо́жна сука́ти див. сука́ти;
На моту́зці тягти́ див. тягти́;
Не затя́гнеш во́локом (нали́гачем, на нали́гачі, на моту́зці і т. ін.) див. затя́гувати;
(1) Таки́й, що з піску́ мотузки́ су́чить – дуже хитрий, спритний.
Людина він досвідчена, хитра. Його і в ложці не спіймаєш... Такий, що з піску мотузки суче... (М. Руденко);
Хоч мотузки́ (моту́ззя) крути́ див. крути́ти.
Значення в інших словниках
- мотузка — моту́зка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- мотузка — див. вірьовка Словник синонімів Вусика
- мотузка — -и, ж. Те саме, що мотузок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мотузка — И, ж. Шнур від апаратури. Дивись, мотузку не зачепи, бо вирубиш всю систему. Словник сучасного українського сленгу
- мотузка — води́ти на моту́зці (на нали́гачі) кого, зневажл. Позбавляти кого-небудь самостійності в діях, у поведінці. (Шеремета:) Ех, товариші! Ми ще слабі. Дозволяємо ще водить себе на мотузці (Мирослав Ірчан); Як хочеться іноді їй .. Фразеологічний словник української мови
- мотузка — МОТУЗО́К (зсуканий перев. з прядива виріб для зв'язування або прив'язування когось, чогось), МОТУ́ЗКА, ВІРЬО́ВКА, МО́ТУЗ, ШВА́РА діал., ШВО́РА діал. (перев. грубий, довгий); ШВО́РКА, ПОВОРО́ЗКА, ПО́ВОРОЗ, ШНУРО́К, ШНУРІ́ВКА (перев. Словник синонімів української мови
- Мотузка — Моту́зка, -зки, -зці (прізв.). Моту́зчин Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мотузка — МОТУ́ЗКА, и, ж. Те саме, що мотузо́к. Ззаду [воза] упирається на мотузці корова, а спереду суворий мужик заніс над кіньми батіг. Се ярмаркова проза спішить на ніч додому (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- мотузка — Мотузка, -ки ж. Веревка, тонкая бичевка. Зачепила собі мотузкою за шию (глечик) да й понесла топить. Рудч. Ск. I. 18. ум. мотузочка. Словник української мови Грінченка