1. Словник української мови у 20 томах

мочарі

МОЧАРІ́, і́в, мн. (одн. мо́чар, а, ч.).

Те саме, що багно́ 1; драговина, трясовина.

На дні тієї щілини був мочар, росла осока та очерет (І. Нечуй-Левицький);

Над мочаром знявся туман (М. Коцюбинський);

З низин тягнуло вогкістю мочарів (В. Козаченко);

* Образно. Мабуть, у жінки очі на мочарах. Антін і розважити її не мастак (С. Чорнобривець).

△ (1) Чо́рний мо́чар – осушувальна система, розташована на території Мукачевського та Берегівського районів Закарпатської обл.

Землі чорного мочару здебільшого використовувались під природні сіножаті й пасовиська (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мочарі — Моча́рі: — драговина, трясовина [44-2] Словник з творів Івана Франка
  2. мочарі — див. болото Словник синонімів Вусика
  3. мочарі — -ів, мн. (одн. мочар, -а, ч.). Те саме, що багно 1); драговина, трясовина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мочарі — МОЧАРІ́, ів, мн. (одн. мо́чар, а, ч.). Те саме, що багно́ 1; драговина, трясовина. На дні тієї щілини був мочар, росла осока та очерет (Н.-Лев., III, 1956, 28); Над мочаром знявся туман (Коцюб., II, 1955, 240); З низин тягнуло вогкістю мочарів (Коз. Словник української мови в 11 томах