1. Словник української мови в 11 томах

мочарі

МОЧАРІ́, ів, мн. (одн. мо́чар, а, ч.). Те саме, що багно́ 1; драговина, трясовина.

На дні тієї щілини був мочар, росла осока та очерет (Н.-Лев., III, 1956, 28);

Над мочаром знявся туман (Коцюб., II, 1955, 240);

З низин тягнуло вогкістю мочарів (Коз., Нові Потоки, 1948, 154);

*Образно. Мабуть, у жінки очі на мочарах. Антін і розважити її не мастак (Чорн., Визвол. земля, 1950, 228).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мочарі — Моча́рі: — драговина, трясовина [44-2] Словник з творів Івана Франка
  2. мочарі — див. болото Словник синонімів Вусика
  3. мочарі — -ів, мн. (одн. мочар, -а, ч.). Те саме, що багно 1); драговина, трясовина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мочарі — МОЧАРІ́, і́в, мн. (одн. мо́чар, а, ч.). Те саме, що багно́ 1; драговина, трясовина. На дні тієї щілини був мочар, росла осока та очерет (І. Нечуй-Левицький); Над мочаром знявся туман (М. Коцюбинський); З низин тягнуло вогкістю мочарів (В. Словник української мови у 20 томах