мошкара
МОШКАРА́, и́, ж., збірн., розм.
Те саме, що мошка́.
У воду [річки] падала мошкара, і її метушливо хапала риб'яча дрібнота (О. Донченко);
– Забули одеколон “Гвоздика” .. А тепер мошкара життя не дасть (Ю. Збанацький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мошкара — мошкара́ іменник жіночого роду збірн., розм. Орфографічний словник української мови
- Мошкара — Мошка Неправильно-правильно
- мошкара — -и, ж., збірн., розм. Те саме, що мошка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мошкара — МОШКА́ збірн. (дрібні двокрилі комахи), МОШВА́, МОШКАРА́ розм., МУШВА́ розм. Дзижчить мошка над скошеними травами (Г. Хоткевич); Над головою роєм вилася мошва та комарі (Ю. Збанацький); Який чудесний танок затіяла над пеньком мошкара! (О. Словник синонімів української мови
- мошкара — МОШКАРА́, и, ж., збірн., розм. Те саме, що мошка́. У воду [річки] падала мошкара, і її метушливо хапала риб’яча дрібнота (Донч., IV, 1957, 249); — Забули одеколон "Гвоздика" .. А тепер мошкара життя не дасть (Збан., Курил. о-ви, 1963, 40). Словник української мови в 11 томах