1. Орфографічний словник української мови

мошкара

мошкара́

іменник жіночого роду

збірн., розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Мошкара — Мошка Неправильно-правильно
  2. мошкара — -и, ж., збірн., розм. Те саме, що мошка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мошкара — МОШКАРА́, и́, ж., збірн., розм. Те саме, що мошка́. У воду [річки] падала мошкара, і її метушливо хапала риб'яча дрібнота (О. Донченко); – Забули одеколон “Гвоздика” .. А тепер мошкара життя не дасть (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
  4. мошкара — МОШКА́ збірн. (дрібні двокрилі комахи), МОШВА́, МОШКАРА́ розм., МУШВА́ розм. Дзижчить мошка над скошеними травами (Г. Хоткевич); Над головою роєм вилася мошва та комарі (Ю. Збанацький); Який чудесний танок затіяла над пеньком мошкара! (О. Словник синонімів української мови
  5. мошкара — МОШКАРА́, и, ж., збірн., розм. Те саме, що мошка́. У воду [річки] падала мошкара, і її метушливо хапала риб’яча дрібнота (Донч., IV, 1957, 249); — Забули одеколон "Гвоздика" .. А тепер мошкара життя не дасть (Збан., Курил. о-ви, 1963, 40). Словник української мови в 11 томах