мощі
МО́ЩІ, е́й, мн.
Висохлі, муміфіковані рештки (інколи – окремі кістки) людини, що її церква вважає святою.
Взявши хрест із святими мощами, свячену воду і кропило, він рішився слідувати за отцем Спиридоном (І. Франко);
Поприкладався [Павло] до всіх мощей [у лаврі], до всіх чудотворних ікон (Остап Вишня);
* Образно. – Нічого не їсте, скоро з вас мощі будуть... (М. Коцюбинський);
* У порівн. Вихудла, як мощі (Ганна Барвінок).
◇ (1) Як (мов, на́че і т. ін.) мо́щі:
а) хтось дуже худий, виснажений і т. ін;
На́че живі́ мо́щі.
– Підходжу я до цього сухого, як тараня [чоловіка], .. ну, наче живі мощі тобі, аж дивитися незручно (М. Стельмах);
б) (зі сл. худи́й, сху́днути і т. ін.) уживається для підсилення зазначених слів; дуже.
Вихудла, як мощі (Ганна Барвінок).
Значення в інших словниках
- мощі — мо́щі множинний іменник висохлі, муміфіковані рештки, інколи – окремі кістки людини, що її церква вважає святою Орфографічний словник української мови
- мощі — Нетлінні рештки тіла святого, які є предметом релігійного вшанування Словник церковно-обрядової термінології
- мощі — -ей, мн. Висохлі, муміфіковані рештки (інколи – окремі кістки) людини, що її церква вважає святою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мощі — як (мов, на́че і т. ін.) мо́щі. 1. Хтось дуже худий, виснажений і т. ін. на́че живі́ мо́щі. — Підходжу я до цього сухого, як тараня (чоловіка) ,.. ну, наче живі мощі тобі, аж дивитися незручно (М. Стельмах). 2. зі сл. худи́й, сху́днути і т. ін. Фразеологічний словник української мови
- мощі — Мо́щі, -щів, -щам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мощі — МО́ЩІ, е́й, мн. Висохлі, муміфіковані рештки (інколи — окремі кістки) людини, що її церква вважає святою. Взявши хрест із святими мощами, свячену воду і кропило, він рішився слідувати за отцем Спиридоном (Фр. Словник української мови в 11 томах
- мощі — Мо́щі, -щей ж. мн. Мощи, останки. Ой я ж кажу — в саду лежу, аж я в нехворощі, ізсушилась, ізв'ялилась, тілько мої мощі. н. п. Словник української мови Грінченка