мужицтво
МУЖИ́ЦТВО, а, с., збірн., іст., розм., зневажл.
Мужики (у 1 знач.).
Кріпацька старшина пішла на всі боки судити безглузде мужицтво, що як зарубало собі на носі волю, то будь вона і голодна, і холодна, і вся в латах чи дрантях, аби таки воля (Панас Мирний);
– Корпію, чи в тебе під панськими недоносками і тіло напанилось, на мужицтво не оглядається? (М. Стельмах);
// Стан мужиків.
– Нещасна моя доленька, що я родилась у мужицтві! (Г. Квітка-Основ'яненко);
Дурненьким паннам здавалось, що сам Бог споконвіку призначив полякам панство, .. а українцям – мужицтво, нужду, сіру свиту, мазані дьогтем чоботи та неписьменність (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мужицтво — мужи́цтво іменник середнього роду зневажл. Орфографічний словник української мови
- мужицтво — -а, с., збірн., заст., розм., зневажл. Мужики. || Стан мужиків. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мужицтво — Посполитство, селянство Словник чужослів Павло Штепа
- мужицтво — ПРОСТО́ЛЮД заст. (люди, що належали до непривілейованих верств суспільства; з погляду привілейованих верств — з відтінком зверхності, зневажливості), ПРОСТОЛЮ́ДДЯ, ПРОСТОНАРО́ДДЯ, ПРОСТОТА, ПРОСТА́ЦТВО, ЧЕРНЬ зневажл., ПЛЕБС зневажл., ГОЛО́ТА зневажл. Словник синонімів української мови
- мужицтво — Мужи́цтво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мужицтво — МУЖИ́ЦТВО, а, с., збірн., дорев., розм., зневажл. Мужики. Кріпацька старшина пішла на всі боки судити безглузде мужицтво, що як зарубало собі на носі волю, то будь вона і голодна, і холодна, і вся в латах чи дрантях, аби таки воля (Мирний, IV, 1955... Словник української мови в 11 томах
- мужицтво — Мужицтво, -ва 1) Крестьянство. Він, ще оженившись, послухав жінки, од мужицтва одстав і збивався трошки на купецький лад. Кв. II. 196. 2) соб. Мужики. А найбільш преться того мужицтва. К. ЧР. 332. 3) Мужичество, грубыя привычки, замашки. Словник української мови Грінченка