мужицький
МУЖИ́ЦЬКИЙ, а, е, заст., розм.
Прикм. до мужи́к 1, 2.
Ми заходились розкувать Своїм невольникам кайдани. Аж гульк! .. І знову потекла Мужицька кров! (Т. Шевченко);
– А сам ти хто – мужицький син? Кріпацька чорна кістка, значить? (М. Бажан);
// Власт. мужикові, мужикам; такий, як у мужика.
Мій батько, широка мужицька вдача, потайний алкоголік, що протрачує періодично грубі суми в картах (О. Кобилянська);
Та хіба після цього можна розмовляти з чоловіком, який далі свого носа нічого не бачить і не догадується, що таке мужицька хитрість? (М. Стельмах);
// Належний мужикові.
По лісі, нетоптаною стежкою, йшов чоловік у грубім, мужицькім сіряці (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мужицький — мужи́цький прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- мужицький — -а, -е, заст., розм. Прикм. до мужик 1). || Власт. мужикові, мужикам. || Такий, як у мужика. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мужицький — Мужи́цький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мужицький — МУЖИ́ЦЬКИЙ, а, е, дорев., розм. Прикм. до мужи́к 1. Ми заходились розкувать Своїм невольникам кайдани. Аж гульк!.. І знову потекла Мужицька кров! (Шевч., II, 1953, 243); — А сам ти хто — мужицький син? Кріпацька чорна кістка, значить?... Словник української мови в 11 томах
- мужицький — Мужицький, -а, -е 1) Крестьянскій, мужичій. Бувало дають ляхам одежу мужицьку. Драг. В їх усе по панській, любе й миле, а в нас усе по мужицькому. МВ. І. 26. 2) Мужескій, мужній. Словник української мови Грінченка