мужицький
МУЖИ́ЦЬКИЙ, а, е, дорев., розм. Прикм. до мужи́к 1.
Ми заходились розкувать Своїм невольникам кайдани. Аж гульк!.. І знову потекла Мужицька кров! (Шевч., II, 1953, 243);
— А сам ти хто — мужицький син? Кріпацька чорна кістка, значить? (Бажан, Роки, 1957, 244);
//Власт. мужикові, мужикам.
Мій батько, широка мужицька вдача, потайний алкоголік, що протрачує періодично грубі суми в картах (Коб., III, 1956, 52);
Та хіба після цього можна розмовляти з чоловіком, який далі свого носа нічого не бачить і не догадується, що таке мужицька хитрість? (Стельмах, II, 1962, 235);
// Такий, як у мужика.
По лісі, нетоптаною стежкою, йшов чоловік у грубім, мужицькім сіряці (Фр., II, 1950, 94).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мужицький — мужи́цький прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- мужицький — -а, -е, заст., розм. Прикм. до мужик 1). || Власт. мужикові, мужикам. || Такий, як у мужика. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мужицький — МУЖИ́ЦЬКИЙ, а, е, заст., розм. Прикм. до мужи́к 1, 2. Ми заходились розкувать Своїм невольникам кайдани. Аж гульк! .. І знову потекла Мужицька кров! (Т. Шевченко); – А сам ти хто – мужицький син? Кріпацька чорна кістка, значить? (М. Бажан); // Власт. Словник української мови у 20 томах
- мужицький — Мужи́цький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мужицький — Мужицький, -а, -е 1) Крестьянскій, мужичій. Бувало дають ляхам одежу мужицьку. Драг. В їх усе по панській, любе й миле, а в нас усе по мужицькому. МВ. І. 26. 2) Мужескій, мужній. Словник української мови Грінченка