1. Словник української мови Грінченка

мужицький

Мужицький, -а, -е

1) Крестьянскій, мужичій. Бувало дають ляхам одежу мужицьку. Драг. В їх усе по панській, любе й миле, а в нас усе по мужицькому. МВ. І. 26.

2) Мужескій, мужній. Очищаєш ти, водо явленая, нарожденого од позору: надуманого, нагаданого, встрічного, водяного, вітряного, жіноцького, мужицького, парубоцького, дівоцького. Чуб. І. 132.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мужицький — мужи́цький прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. мужицький — -а, -е, заст., розм. Прикм. до мужик 1). || Власт. мужикові, мужикам. || Такий, як у мужика. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мужицький — МУЖИ́ЦЬКИЙ, а, е, заст., розм. Прикм. до мужи́к 1, 2. Ми заходились розкувать Своїм невольникам кайдани. Аж гульк! .. І знову потекла Мужицька кров! (Т. Шевченко); – А сам ти хто – мужицький син? Кріпацька чорна кістка, значить? (М. Бажан); // Власт. Словник української мови у 20 томах
  4. мужицький — Мужи́цький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. мужицький — МУЖИ́ЦЬКИЙ, а, е, дорев., розм. Прикм. до мужи́к 1. Ми заходились розкувать Своїм невольникам кайдани. Аж гульк!.. І знову потекла Мужицька кров! (Шевч., II, 1953, 243); — А сам ти хто — мужицький син? Кріпацька чорна кістка, значить?... Словник української мови в 11 томах