мужніти

МУЖНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Ставати дорослим, фізично й духовно зрілим.

Як людина, що з літами змінюється, зріє, мужніє, так змінилась за роки блукань між людьми і оця її проста дівоча пісенька (О. Гончар);

Тиміш мужнів поза домом: технікум, армія. Без гребінця тримався його чуб, вибринював тугим колоссям (Б. Харчук).

2. перен. Ставати сильнішим, набуваючи досвіду; розвиватися, міцніти.

Мужніє тільки той народ, який пам'ятає свою історію, і нам час знайти здорове почуття історичної пропорції, почути, нарешті, неголосний заклик історії: будь людиною, а не уламком натовпу (з газ.);

У славних вікопомних битвах – під Жовтими Водами і під Корсунем .. – виростала і мужніла богатирська сила нашого народу (І. Цюпа);

Пройшли літа. Мужніє ліра (В. Сосюра).