1. Словник української мови у 20 томах

мулла

МУЛЛА́, и́, ч.

Служитель релігійного культу в мусульман.

Навколо тиша. Лиш од села, з високого стародавнього мінарету, долітають скрипучі, як немазане колесо, різкі згуки побожного поклику мулли (М. Коцюбинський);

В аулі Джантемир-бая не було свого постійного мулли, тому один з аксакалів прочитав над мерцями всі уривки молитов, що збереглися в його пам'яті (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мулла — мулла́ іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири мулли́ Орфографічний словник української мови
  2. мулла — див. СВЯЩЕНИК. Словник синонімів Караванського
  3. мулла — -и, ч. Служитель релігійного культу в мусульман. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мулла — Священик (мохамедський), див. муфтій Словник чужослів Павло Штепа
  5. мулла — мулла́, молла́ (від араб. маула – пан, володар) в ісламі нижчий сан служителя релігійного культу. Часто М. виконує також функції вчителя й судді. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. мулла — СВЯЩЕ́НИК (служитель культу православної та греко-католицької церкви). ПІП розм., ПАНОТЕ́ЦЬ розм., БА́ТЮШКА розм., ІЄРЕ́Й церк., ПРОТОІЄРЕ́Й церк., ПРОТОЄРЕ́Й розм., ПРОТОПІП церк., ПРЕСВІ́ТЕР церк., ПА́СТИР заст. книжн. Словник синонімів української мови
  7. мулла — Мулла́, -лли́; му́лли, му́ллів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. мулла — МУЛЛА́, и, ч. Служитель релігійного культу в мусульман. Навколо тиша. Лиш од села, з високого стародавнього мінарету, долітають скрипучі, як немазане колесо, різкі згуки побожного поклику мулли (Коцюб. Словник української мови в 11 томах