1. Словник української мови у 20 томах

мулький

МУЛЬКИ́Й, а́, е́.

1. Який муляє, тисне.

Микола приліг у носі човна, сперся ліктями на мулького рюкзака (Ю. Збанацький);

Величай ніяк не міг заснути. Якесь ліжко мульке, жарко навіть без ковдри, душно в кімнаті (О. Копиленко).

2. перен. Який бентежить, турбує, гнітить.

Дівчина знічувалася, відчувала мульку ніяковість від того, що в розповідях своїх, особливо про себе, Роман Петрович по двічі і по тричі, певне забуваючи, повторювався (В. Козаченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мулький — мульки́й прикметник який муляє Орфографічний словник української мови
  2. мулький — Твердий, шорсткий, шкарубкий, цупкий. Словник синонімів Караванського
  3. мулький — -а, -е. 1》 Який муляє, тисне. 2》 перен. Який бентежить, турбує, гнітить. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мулький — Мульки́й, -ка́, -ке́ (від му́ляти) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. мулький — МУЛЬКИ́Й, а, е. 1. Який муляє, тисне. Микола приліг у носі човна, сперся ліктями на мулького рюкзака (Збан., Курил. о-ви, 1963, 43); Величай ніяк не міг заснути. Якесь ліжко мульке, жарко навіть без ковдри, душно в кімнаті (Коп., Земля.., 1957, 153). Словник української мови в 11 томах
  6. мулький — Мульки́й, -а́, -е́ Жесткій, давящій, жмущій, мозоля тій. Словник української мови Грінченка