1. Словник української мови у 20 томах

мулько

МУ́ЛЬКО.

Присл. до мульки́й.

– 3 рідних є хто на війні? – Син. Мо, десь під кущиком перезувається, щоб не мулько тікати було (Григорій Тютюнник);

// у знач. пред.

Голому й на сіні мулько (прислів'я);

Надвечір Дмитрик помічає, що йому чогось мулько на серці (М. Коцюбинський);

Сидячи на ослоні, Мамій понуро дивився в землю. На душі було якось мулько і трохи соромно (С. Добровольський).

◇ (1) Му́лько на се́рці – неспокійно, бентежно, невесело і т. ін.

Надвечір Дмитрик помічає, що йому чогось мулько на серці (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мулько — му́лько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. мулько — див. тривожно Словник синонімів Вусика
  3. мулько — Присл. до мулький. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мулько — му́лько на се́рці. Неспокійно, бентежно, невесело і т. ін. Надвечір Дмитрик помічає, що йому чогось мулько на серці (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
  5. мулько — Му́лько, присл. (від мульки́й) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. мулько — МУ́ЛЬКО. Присл. до мульки́й. — 3 рідних є хто на війні? — Син. Мо, десь під кущиком перезувається, щоб не мулько тікати було (Тют., Вир, 1964, 325); // у знач. присудк. сл. Голому й на сіні мулько (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  7. мулько — Мулько нар. 1) Жестко. 2) Неудобно, неловко, плохо. Попереду у їх було по шість десятин, а тепера як поділили подушно, то по одній, — так їм і мулько. Черниг. г. І в того (сина) старому хутко стало мулько. Драг. 178. Словник української мови Грінченка