1. Словник української мови у 20 томах

муравка

МУРА́ВКА¹, и, ж.

Зменш.-пестл. до мурава́.

Порозпрягали чергові волів, розпустили по муравці на пашу (М. Коцюбинський);

[Швачка:] .. Любо вільно зітхнути б хоч мить; Вашим запахом впитися, квіти; Осягнути небесну блакить, По муравці хоч раз походити! (П. Грабовський).

МУРА́ВКА², и, ж., діал.

Мурашка.

Земля напечена, мов черінь. Ящірка шурхнула в нору, чміль [джміль] пролетів, муравки трудяться й трудяться невтомно (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. муравка — мура́вка 1 іменник жіночого роду мурава мура́вка 2 іменник жіночого роду, істота мурашка Орфографічний словник української мови
  2. муравка — див. трава Словник синонімів Вусика
  3. муравка — I -и, ж. Зменш.-пестл. до мурава. II -и, ж., діал. Мурашка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. муравка — МУРА́ШКА (невелика комаха ряду перетинчастокрилих), МУРА́ХА, МУРАВЕ́ЛЬ діал., МУРА́ВКА діал. У природі нема кращого захисника лісу, ніж мурашка (з газети); "Ну й людина оця кума Малашка: і за себе і за мене робить, наче та мураха" (Грицько Григоренко)... Словник синонімів української мови
  5. муравка — МУРА́ВКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до мурава́. Порозпрягали чергові волів, розпустили по муравці на пашу (Коцюб., І, 1955, 183); Дітей і юнацтво треба виховувати на кращих зразках класичної і сучасної вітчизняної поезії, а не на віршиках.. Словник української мови в 11 томах
  6. муравка — Муравка, -ки ж. ум. отъ мурава. Словник української мови Грінченка