муравка
МУРА́ВКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до мурава́.
Порозпрягали чергові волів, розпустили по муравці на пашу (Коцюб., І, 1955, 183);
Дітей і юнацтво треба виховувати на кращих зразках класичної і сучасної вітчизняної поезії, а не на віршиках.., написаних з нагоди осіннього дощика, зеленої травки-муравки чи півника-розбійника (Мал., Думки.., 1959, 42).
МУРАВКА², и, ж., діал. Мурашка.
Земля напечена, мов черінь. Ящірка шурхнула в нору, чміль пролетів, муравки трудяться й трудяться невтомно (Гончар, Тронка, 1963, 183).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- муравка — мура́вка 1 іменник жіночого роду мурава мура́вка 2 іменник жіночого роду, істота мурашка Орфографічний словник української мови
- муравка — див. трава Словник синонімів Вусика
- муравка — I -и, ж. Зменш.-пестл. до мурава. II -и, ж., діал. Мурашка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- муравка — МУРА́ВКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до мурава́. Порозпрягали чергові волів, розпустили по муравці на пашу (М. Коцюбинський); [Швачка:] .. Любо вільно зітхнути б хоч мить; Вашим запахом впитися, квіти; Осягнути небесну блакить, По муравці хоч раз походити! (П. Словник української мови у 20 томах
- муравка — МУРА́ШКА (невелика комаха ряду перетинчастокрилих), МУРА́ХА, МУРАВЕ́ЛЬ діал., МУРА́ВКА діал. У природі нема кращого захисника лісу, ніж мурашка (з газети); "Ну й людина оця кума Малашка: і за себе і за мене робить, наче та мураха" (Грицько Григоренко)... Словник синонімів української мови
- муравка — Муравка, -ки ж. ум. отъ мурава. Словник української мови Грінченка