муринка
МУ́РИНКА, и, ж., рідко.
Жін. до му́рин.
Сонце спускалось все нижче. Іскія чатувала на нього і чорніла в золотому тумані, немов обличчя муринки під жовтим вуалем (М. Коцюбинський);
– Дідусь – мулат, а можливо, креол, Муринка – його жона (Д. Павличко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- муринка — му́ринка іменник жіночого роду, істота негритянка рідко Орфографічний словник української мови
- муринка — -и, рідко. Жін. до мурин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- муринка — МУ́РИНКА, и, ж., рідко. Жін. до му́рин. Сонце спускалось все нижче. Іскія чатувала на нього і чорніла в золотому тумані, немов обличчя муринки під жовтим вуалем (Коцюб., II, 1955, 295); — Дідусь — мулат, а — можливо, креол, Муринка — його жона (Павл., Пальм. віть, 1962, 76). Словник української мови в 11 томах
- муринка — Му́ринка, -ки ж. Мавританка. Словник української мови Грінченка