1. Словник української мови в 11 томах

муринка

МУ́РИНКА, и, ж., рідко. Жін. до му́рин.

Сонце спускалось все нижче. Іскія чатувала на нього і чорніла в золотому тумані, немов обличчя муринки під жовтим вуалем (Коцюб., II, 1955, 295);

— Дідусь — мулат, а — можливо, креол, Муринка — його жона (Павл., Пальм. віть, 1962, 76).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. муринка — му́ринка іменник жіночого роду, істота негритянка рідко Орфографічний словник української мови
  2. муринка — -и, рідко. Жін. до мурин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. муринка — МУ́РИНКА, и, ж., рідко. Жін. до му́рин. Сонце спускалось все нижче. Іскія чатувала на нього і чорніла в золотому тумані, немов обличчя муринки під жовтим вуалем (М. Коцюбинський); – Дідусь – мулат, а можливо, креол, Муринка – його жона (Д. Павличко). Словник української мови у 20 томах
  4. муринка — Му́ринка, -ки ж. Мавританка. Словник української мови Грінченка