1. Словник української мови у 20 томах

муркнути

МУ́РКНУТИ, ну, неш, док., що і без прям. дод.

Однокр. до му́ркати 2.

Воловик щось муркнув про себе, хитнувшись на всі боки (Панас Мирний);

Іван муркнув незадоволено “ага” і потягнув линвою пса до буди (П. Козланюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. муркнути — му́ркнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. муркнути — див. сказати Словник синонімів Вусика
  3. муркнути — -ну, -неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до муркати 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. муркнути — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. муркнути — МУ́РКНУТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до му́ркати 2. Воловик щось муркнув про себе, хитнувшись на всі боки (Мирний, IV, 1955, 202); Іван муркнув незадоволено "ага" і потягнув линвою пса до буди (Козл., Сонце.., 1957, 35). Словник української мови в 11 томах