муркати
МУ́РКАТИ, аю, аєш, недок.
1. Видавати звуки “мур-мур” (про котів та деяких інших тварин).
Дитині хотілось би побавитися з котом, що он під постіллю муркає... (М. Коцюбинський);
А кішка була мудра. Як царівна лягла, вона скочила на постіль і муркає (А. Калин).
2. що і без прям. дод., перен., розм. Те саме, що мурмота́ти 1.
Посеред хати на оклунку ковдр сидів старенький єврей і щось лічив на пальцях, іноді муркаючи до свого сусіди, років сімнадцяти юнака (Олесь Досвітній);
І так, і так мені пояснює, повторює [учитель]. А мені мовби язик приріс до зубів. Тільки дивлюся, витріщившись, на дошку та муркаю щось таке, чого і сам не тямлю (І. Рябокляч).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- муркати — му́ркати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- муркати — див. говорити; мурчати Словник синонімів Вусика
- муркати — -аю, -аєш, недок. 1》 неперех. Видавати звуки "мур-мур" (про котів і т. ін.). 2》 перех. і без додатка, перен., розм. Те саме, що мурмотати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- муркати — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- муркати — МУ́РКАТИ, аю, аєш, недок. 1. неперех. Видавати звуки "мур-мур" (про котів і т. ін.). Дитині хотілось би побавитися з котом, що он під постіллю муркає… (Коцюб., І, 1955, 439); А кішка була мудра. Словник української мови в 11 томах
- муркати — Му́ркати, -каю, -єш, одн. в. му́ркнути, -ну, -неш гл. 1) Мурлыкать, мурлыкнуть. Кіт сидить та муркає. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. 2) Бормотать, разъ забормотать. Муркнув щось таке, що й не розбереш, та й пішов. Словник української мови Грінченка